Необхідність використання
інформаційних технологій в освітньому процесі обумовлене соціальною потребою
підвищення якості сучасної освіти. Можливість покращити освітній процес надає застосування
інформаційно-комунікаційних технологій. Результатом такої модернізації
навчального процесу є перехід від пасивних способів отримання навчального
матеріалу до активних форм навчаннята організації активної самостійної діяльності
учнів. Досягненню мети інформатизації освіти сприяє впровадження засобів
навчання заснованих на використанні Інтернет-технологій.
Застосування мережі Інтернет у
навчальній діяльності взагалі змінює відносини педагога та учня. Вони стають
партнерськими, направленими на досягнення загальної цілі – організації такого
навчального процесу, в якому роль учителя буде зводитися до коригування та
управління. Постійна апробація матеріалу дозволяє педагогу коригувати свою
діяльність, включаючи в нього новітні інформаційні та педагогічні розробки, не
допускаючи застою чи морального старіння.
Отже, основними дидактичними можливостями
Інтернет-технологій є:
1) транспортування необхідної
інформації;
2) повсякденне та професійне
спілкування;
3)
безпосереднє використання у навчально-виховному процесі.[1]
Глобальна
мережа Інтернет – це не лише поєднані між собою комп’ютери, а і велика
кількість людей, які спілкуються, обмінюються інформацією та працюють разом.
Сьогодні ми маємо на вибір багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою
яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими
здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними
сервісами або Веб 2.0.
Термін було запроваджено 2005 року американським видавцем О’Рейлі (O’Reilly
Media) для означення сукупності
тенденцій у розвитку веб-технологій (на противагу технології Веб 1.0,
яка показала свою нежиттєдайність).
За Тімом
О‘Рейлі «Веб 2.0 – це не просто інтеграція сервісів, це ідея використання
колективного розуму». Зараз існує
величезна кількість мережевих технологій другого покоління, що сприяють
розвитку особистісно-орієнтованого аспекту сучасного процесу освіти. До основних типів Веб 2.0 можна віднести:
- Соціальні пошукові системи – системи, які дозволяють
користувачам самим визначати в якому напрямку вести пошук, які сайти
переглядати насамперед, на які слова звертати першочергову увагу і яким чином
представляти знайдені результати.
- Засоби для збереження закладок - засоби для збереження
посилань на веб-сторінки, які Ви регулярно відвідуєте
- Соціальні сервіси збереження мультимедійних ресурсів – сервіси мережі Інтернет, які дозволяють
безкоштовно зберігати, класифікувати, обмінюватися цифровими фотографіями,
аудіо- і відеозаписами, текстовими файлами, презентаціями, а також
організовувати обговорення контенту.
- Мережеві щоденники (блоги) - сервіс Інтернет, що дозволяє будь-якому користувачеві
вести записи з довільної тематики. За аналогією з особистими щоденниками блоги
називають мережними щоденниками.
- ВікіВікі
(WikiWiki) – соціальний сервіс, що дозволяє будь-якому
користувачеві редагувати текст сайту (писати, вносити зміни, видаляти,
створювати посилання на нові статті).
- Карти
знань (англ. Mindmap) — спосіб зображення
процесу загального мислення за допомогою схем. У російських перекладах термін
може звучати по-різному — карти розуму, карти пам'яті, інтелект- карти,
майнд-мэпи.
- Соціальні геосервіс – сервіси мережі Інтернет, які дозволяють з
досить високою точністю знаходити, відзначати, коментувати, доповнювати
фотографіями різні об'єкти на карті Землі. Використовуються реальні дані,
отримані за допомогою навколоземних супутників.[2]
За допомогою
сервісів Веб2.0 учні можуть набагато ефективніше реалізувати себе соціально,
працювати колективно або індивідуально кожен в своєму темпі, а вчитель -
застосовувати творчі підходи до навчання.Веб2.0 можна використовувати як на будь-якому
етапі уроку, так і в позакласній роботі, але при цьому необхідно враховувати
вікові особливості та рівень підготовленості учнів. Вартозауважити, що використання
сервісів має розглядатися не як мета, а як засіб підвищення якості навчання,
розвитку та інтересу учнів.[4]
Завдяки
відкритості, доступності, колективізму і відкритості, соціальні сервіси Web 2.0
стають природною освітнім середовищем, доцільність використання якої в
навчальних цілях не викликає сумніву. Інформаційні Web 2.0 технології в освіті
зараз стають одними з найбільш затребуваних і найбільш вживаних. Розмах їх
використання поступово все більше і більше розширюється.
Технології Web
2.0 обов'язково повинні набути широкого застосування в процесі освіти, так як
вони дають трохи більшу свободу і учням, і вчителям, дозволяючи першим значно
розширити можливості самостійних занять, а другим - застосовувати більш творчі
підходи до навчання.
За
допомогою даного блогу ми пропонуємо вашій увазі декілька сервісів Веб 2.0 з
позитивним результатом їх використання на уроках природничо-математичних
дисциплін.
